hantengry
[Recent Entries][Archive][Friends][User Info]
Below are the 20 most recent journal entries recorded in the "hantengry" journal:[<< Previous 20 entries]
|
07:14 am
[Link] |
В мене щойно з'явився новий LiveJournal Messenger.
В мене щойно з'явився новий LiveJournal Messenger. Моє Windows Live ID - hantengry@livejournal.com. Зареєструйся теж і ми зможемо спілкуватися!
|
|
02:29 pm
[Link] |
Greenfield festival 2009
На вихідних їздили на місцевий культовий фест альтернативної музики. Фестиваль проходив просто таки в чарівному містечку Інтерлакен, яке є свого роду вхідною точкою до всього масиву бернських Альп.
Починалося все варто сказати не дуже. Для початку ми з колегою довго вибиралися з роботи та і взагалі транспорт був дещо проти нас (хоча здавалося що в той день вся транспортна система країни працювала на фестиваль) і ми не встигли на таких бажаних Social Distortion. Наступним сетом виступала культова група моєї студентської юності Nightwish і їх виступ обернувся повним розчаруванням. Подумалося, що новій вокалістці з її голосм і зовнішністю краще співати кантрі. Народ був п'яний і піднесений і в мене постійно виникало бажання дати по голві тому чи іншому бухому уроду та й взагалі адаптація до місцевих правил поведінки зайняла деякий час. Мені постійно доводилося відпихувати від маленькоъ Наді всіх екстатичних фанів, одного з яких ледь не упустили на неї прямо зверху.
Отже трохи про правила. Вцілому неформальна тусня в вищій мірі позитивна.Над полем літає терпкий запах трави і атмосфера відповідна. Тобто це багато-багато милих людей, які три дні на рік хочуть виглядати поганими. При тому багато хто з них веде себе надзвичайно нахабно і провокативно і цю загадку я розвязав для себе лише під кінець фесту. Справа в тому, що вони між собою не б'ються! І вся охорона фесту зводиться до сотні охоронців, яким і так нема чого робити. В Україні себе подібним чином ведуть лише чуваки які цілеспрямовано шукають де б отримати тягла і тому, кожен раз коли хтось обливав мене водою, чи щось таке, я своїм східноєвропейським розумом сприймав це як виклик і пару разів ледь не встряг в якісь обставини.
Словом під кінець першого дня я почав шкодувати витрачених чотири сотні баксів на двох на квитки.Але далі справи стрімко пішли на лад.
( Read more... )
Tags: подорожі
|
|
04:29 pm
[Link] |
Ліхтенштейн - країна неляканих слимаків
Давно хотілося побувати в якійсь такій крихітній державі, подивитися. як все таки вирує життя в містечку з державним статусом.
В принципі я міг би завершити свою розповідь лише однією фоткою.
Здавалося б це все що можна розказати про це крихітне князівство на периферії сусідніх держав. Але це неправда. Є ще щось що важко висловити словами. Не про замок там чи якісь старі руїни (все це звичано на місці, як же ще може бути в цьому державному курйозі родом з феодального середньовіччя).
І навіть не в тих самих нелякахних здорових слмиах які складають основу трафіку на прилеглих лісових дорогах. Хоча все ж таки це й ближче до суті.
А в якомусь моменті, який хочеться ухопити за хвіст, вчергове довівши еластичну сутність часу. В тому самому густому й пружному бутті, властивості якого здавалося вже були втрачені. Коли якисйь момент хочеться смакувати перекочуючи на язиці з твердим відчуттям того, що зараз перед тобою обкладинка альбому картинок, якими стають спогади за деякий час. Але про це я хотів би поговорити детальніше якось окремо.
На звортній дорозі наз супроводжував дощ, саме такий як я хотів, суцільна злива що текла коисми струменями по вікнхах поїзда, а позаду за нами гналася райдуга на весь горизонт. Не знаю чи то мої побажання співпали з примхами вищих сил, чи то думки матеріалзуються. Неважливо.
Головне що залишився той самий післясмак, який я так і не зміг висловити і який на жаль скоро випарується в лінгвістичний вимір реальності.
Tags: подорожі
|
|
10:40 am
[Link] |
Трохи про геральдику або песик Свіском
Перший раз розповідаючи своїй дружині (майбутній дружині на той момент) про свою роботу. я охарактеризував її приблизно так. Моя робота полягає в тому щоб малювати квадратики і з'єднувати їх стрілочками. З того моменту пройшло чимало часу, але принципово сутність моєї роботи майже не змінилася. Для інженерів подібних мені вайтборд стає головним засобом сублімації і кожен раз, коли не вистачає слів ми одразу ж кидаємося малювати. Поспостерігайте за яким небудт архітектором від ІТ або телекому, якому недоступна дошка або не пише маркер (для чистости експерименту заберіть у ньго також ручку і блокнот) і ви побачите як швидко він втратить грунт під ногами і всякі залишки впененості в собі.
Працюючи в Києві на однму проекті, я якось намалював на нашому вайтборді Кені (той що із Саус Парка) і назвав його гербом нашого проекту. Потім. повернувшись із Швейцарії я через якусь необхідність цього Кені стер і тім лід сказав мені, що в той же день пішли баги. Довелося Кені відновити.
Цей випадок примусив мене задуматися про важливість геральдики для кожного проекту і ось він, вітайте, герб проекту на якому я зараз працюю. песик Свіском.
Символ проекту чітко лягає на специфічну робочу культуру оператора, а також відображає нашу готовність легко сприймати труднощі, що виникають на нашому шляху.
Tags: мої історії
|
|
03:05 pm
[Link] |
Про українських лівих
Вступити б в якусь комуністичну партію, але де в цій країні знайдеш порядну комуністичну партію?
С. Жадан
Не люблю людей занадто "свідомих". В першу чергу за їх схильність видавати бажане за дійсне. Але це сене особливо не хвилює, бо я все одне не асоціюю себе з цим рухом.
В той же час значно більше мене дратує сучасний лівий рух, саме з тих причин, що я притримуюся все ж лівих поглядів. Крім того, що сучасні україніські ліві грішать вже названою слабкістю, вони ще незмінно всі свої тексти витримують в стилістиці 30-х років, Молотова-Вишинського і процесів проти шкідників і саботажників. Ну невже оце от (мається на увазі не конкратна стаття, там все однакове) не можна написати нормальними словами? В результаті всі їх ідеї в моїх очіх опускаються до рівня якгогось маргінесу на рівні бабусь хоругвоносців. Кого ви збираєтеся цим до себе привабити, це ж бляха-муха вже 21 століття як не як?
Ну і на завершення згадалася нвеличка сценка про яку мені розповідала бабуся.
Український кологосп на кордоні Сумської і Полтавської областей, літо, бригада працює в полі. Тут приїжджає дядько з політінформацією. Бригадир в розпачі, але вибору немає, треба просто перечекати.
Лектор: Військова хунта вбила президента Альєнде...
Якийсь дядько: Кого-кого вбили?
Бригадир: кого треба того і вбили, слухайте собі мовчки.
Tags: міркування
|
02:17 pm
[Link] |
Питання
Дивився позавчора футбол і був м'яко кажучи здивований побачивши, що титульним спонсором Барселони виступає дитячий фонд UNICEF. Я не полінився глянути у вікіпедію, щоб з'ясувати, що Барселона є сьомим найбагатшим клубом світу.
В зв'язку з чим у меенен виникло питання, кому ж все таки рекламується UNICEF (власне дітям, потенційним работорговцям?) і що він продає? Чи там вирішили що всім все одно не допоможеш і краще вже кільком африканським (Ето'О, Туре) і латиноамериканським(Мессі, Сільвіньйо) дітям допомогти стати на ноги, а то світ навколо такий страшний і недружній для цих вихідців із депресивних регіонів.
Мені завжди видавалося, що ці палені контори на зразок продовольчих фондів, розвитку і таке інше освоюють бюджет з не меншим азартом ніж українські чиновники, але мені було більш менш байдуже. Так от чуваки вирішили піти далі і продемонструвати це явно. По-моєму це вже занадто. Чи може я шось пропустив і все це відбувається з якимись багородними цілями? Хоча які там шляхетні цілі з іншого боку.
Tags: спостереження
|
|
04:11 pm
[Link] | Я останнім часом не дуже активний у спілкуванні і мені на пошту рідко щось приходить. Приходять мені на пошту переважно повідомлення, що мене френдять якісь боти.
Боти мають виключно підзамочні записи. Контет намагається емулювати живу людину, але якось неперконливо. Де вони його беруть не знаю, мабуть тирять десь потроху в інших блогах, може навіть трохи перефразовують. Ну принамні важко повірити, що хтось це пише.
Так от як людина з рацональним способом мислення я звик вірити в причинно-наслідкові звязки. І мені страшенно цікаво, навщо вони це роблять??? Іншими словами повинен же під усим цим лежати якийсь бізнес-кейс. Я не можу зрозуміти як може зарбити людина на тому що я її зафренджу.
Невже тільки на гуглівському ед сенсі? То це виглядаж справою абсолютно невдячною і навряд чи окупить написання софта який потрібен для автоматичного виконання всіх цих операцій.
То може ви знаєте? А то ця загадка мучить мене все сильніше з кожним новим ботом.
Tags: самі ми нє мєсниє
|
03:28 pm
[Link] |
Нотатки
За останній час довелося побувати в двох нових містах. Про які власне і хотілося розповісти.
Мав нагоду кілька годин погуляти по Брюсселю. Чесно кажучи я не горів сосбливим бажанням, бо якою може бути світова бюрократична столиця - нудною як черга в приймальні. Але довгий конешкин і азарт коллекціонера зобовязували, хоча б для порядку.
Насправді все виявилося інакше. Дуже красиве місто, в якому з приводу передпасхальних свят спостерігалися актвині народні гуляння. Я навіть випадково набрів на фонтан зі наменитим пісяючим хлопчиком. Фонтан вияивися розміром з невеликий умивальник, а власне хлопчик розміром з кран, зате навколо нього юрмився натовп і люди виглядали наче щойно на них зішло одкровення. Особливо радувалися чоловіки туристичних сімейств, мовляв нарешті справу зроблено і можна спокійно присісти в першу ліпшу кафешку і освжитися стелою, щоб полешгити цб першу весняну спеку. Традиційно радувалися китайці, яких як завжди було багато, але причини їх східної радості залишилися мені незрозумілими.
На цих вихідних їздив в Женеву. Фонтан виявився на місці. хоча ще чогось особливого як не силкуюся згадати не можу. така собі Європейська класика, дещо знебарвлена реформацією і кальвінізмом. В музей сучасного мистецтва я і взагалі не потрапив. Зате музей історії мистецтва безкоштовний.
До речі з Женеви видно Мон-Блан. Підбираюся так би мовити. Що дивує так це контраст з німецькою частиною. Транспорт їздить далеко не так пунктуально, на дорогах пробки, а водії нікого не пропускають і щось кричать вслід пішоходам, що йдуть через дорогу. Що було приємно, то це якась така безлюдність, відсутність натовпів і навіть китайців з фотоапаратами тут якось значно менше. З іншого боку складається враження, що половина міста то іноземці і половина цієї полвини - російськомовні.
Ще там дуже красиве озеро по якому розсікають качки і лебеді. Я зловив себе на думці, що ніколи не звертав уваги не те, як кумедно качки загрібають лапами.
В людному місці розмістилася демонстрація якихось активістів. Тобто спочатку я не зрозумів в чому справа. На невеличкій площі стояли в правильному геометричному порядку кілька сотень табличок, на яких зображалися люди в явно радянському військовому одязі, іменами і прізвищами написаними російською і англійською. Потім згадав що це ж 26 квітня і це мабуть нагадування про Чорнобиль. Організація здається виступає за заборону атомної енергетики. Не дарма мене завжди дивувало чому для багатьох це самий голвний символ україни.
Ну і ПС. Шановні френди, якщо ви є десь поруч або в зоні досяжності, то давайте того, зустрічатися якось на вихідних наприклад.
Tags: подорожі
|
|
10:54 pm
[Link] | В зв''язку з необзідністю отримання чергової шенгенської візи, причому не лише на себе а ще й на дружину я відчув, що досі не нагворився на таку тему як візове питання. І яку вчора якраз доречно підняла ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) ferike ось тут. Там вийшла цікава дискусія, і висловилися багато розумних людей, але якщо вам не хочеться читати то я коротко перекажу сутність.
Отже як і слід очікувати коментатори розділилися на дві групи.
Кмовно їх можна назвати інфантильні ображені підлітки, з кризою перехідного віку (я був серед цих) і слабохарактерні слизняки без відчуття гідності. Не зрозумійте мен неправильно. Це не закид розумовим здібностям чи особистим рисам учасників. Навпаки там якраз досить гарного рівня дискусія, просто це моє іронічне трактування позицій.
У інфантильних підлітків аргументація будувалася навколо образи, прочому не стільки особистої, як образи, яку той чи інший підліток сприйняв чомусь на свій рахунок. В цій групі ображалися порівнянням з албанцями чи румунськими циганами (хоча самі ж ці порівняння й наводили), вважаючи себе більш гідними і справжніми європейцями, при цьому ще й стверджували що на хую вони крутили ту європу разом з її тіпа культурою а насправді секс туризмом.. Сумнівалися в туристичній привабливості неньки. Апелювали до людської гідності і принципу око за око. зуб за зуб, пропонуючи ввести процедури тої ж знущальності. що й для українців. ну словом виглядали так ніби їм по 13 років і образи цось дадуть.
Інша група йшла із закликом класика "не можна мстить, повинні ми любити", що Європа з нас зробила людей і ми їй і так апріорі зобовязані і повинні страшенно впиратися з кожного факту, що той чи інший європеєць звернув на нас увагу. Що сам через оці от візові двері йде той живовтворний тоненький струмінець культури, без якого ми остаточно і назважди залишимося в своїй темній безвиході і приреченості. Висловлювали екзистенційну тугу за європою, і говорили про те, що таке ставлення українці в принципі заслужили.
Крім того, то там то там присутній якийсь дитячий хор, який співає під посольством, як втілення чи то найбільшої ганьби українців чи то підступності європейців, і хтось дуже активно впрягається за польских студентів (ну то вже мабуть сосбисте).
( Read more... )
Tags: думки
|
|
08:59 pm
[Link] |
Привиди вокзалу
При бажанні Берн можна порівняти з Харковом. Тобто в принципі між цими містами немає нічого спільного, але їх поєднує те, що і тут і там найбільш інтенсивно життя вирує навколо Банхофа, себто вокзалу. Чим далі в передмістя життя завмирає до повного замерзання і за межами одинадцятої транспортної зони здається починається небуття.
Особистоя пов'язую цей феномен з наявністю на вокзалі єдиної на все місто і підозрюю на весь кантон крамнички, яка працює цілодобово. Ще ви Києві я підмічав цікавву здатність таких крамничок приваблювати навколишніх орків і нечисту силу, а разом з ним для контрасту алкоголіків і студентів, які самовіддано врівноважують баланс темних енергій. Недарма в інших країнах такі крамнички тримають вихдіці з відомих своїм чаклунством країн сходу або вудуїсти карибського басейну.
Відповідно і все цікаве чи там метафізичне що вібувається зі мною, відбувається або власне на вокзалі або десь полизу. Зазначу що й оминати його взагалі неможливо, бо всі трамвайні і автобусні маршрути як кровеносні судини збігаються до цього великого квадратного і скляного серця.
Нариклад недавно зі мною загворили якісь свідки ієгови чи щось подібне. Вони виглядали просвітленими. хоча й мало чим відрізнялися від місцевих жителів. Було видно що вони вже намацали свій шлях і не збираються від нього відступатися. Прийняли мене за ірландця, бо в мене мовляв ірландьский акцент, я звичайно завжди знав що моя вимова недосконала, але.. Втім здавалося що їм приємно думати що я ірландець і мені зовсім не хотілося вносити ясність, тим більше що розмова йшла про бога, а на такому рівні дрібниці несуттєві. Запрошували на богослужіння, та я пояснив. що вже заангажований конкуруючою організацією.
Нещодавно вболівав за нашу збірну в пабі який знаходився самі знаєте де. Українців там було взагалі то небагато, здаєтсья всьоо двоє, натомість британці різноманітністю відтінків своєї шкіри, нагадували про колишню колоніальну велич британської імперії. Але вся штука була не в тому. Коли почався матч, та дівчина яка вболівала за наших дістала прапор і поклала на столі, а потім ще й встала на гімн. Я взагалі то людина космополітична, принамні це те, що я в собі старанно плекаю в рамках концепції внутрішньої еміграції. І здавалося би такі ліричні жести мали мене скоріше роздратувати аніж розчулити. Але мені було приємно.
Пам'ятаэш Вітя, в Амстері я тобі говорив, що здається діаспора починається з розмови про ціни на авіаперельоти. Так от виявляється що існує ще й футбол. Я хотів познаймитись з тою дівчиною, але не наважився. Так от якщо то був хтось із вас. або ви знаєте хто, то давайте все одно знаймитись, бо схоже що найближчі пів року я проведу саме в цих краях.
Tags: мої історії
|
07:46 pm
[Link] |
Зустрічі з людьми і альпійський Джекі Чан
В тривалих відрядженняз за кордоном так чи інакше починає турбувати нестача спілкування , ну себто не те щоби турбувати, але на кожний новий контакт ти йдеш зі занчно більшою охотою і присмаком приоди.
От наприклад нещодавно, на площі біля вокзалу до мене звернувся Джекі Чан. Може то був і не сам Джекі, а його брат близнюк, двійник чи наприклад нахабний крадій чужої слави і зовнішнсті (занадто вже молодий і і бадьорий), але я все ж думаю, що цк був сам Джекі власною персоною. Кого кого а старого Джекі такими дрібницями як роки і травми не проймеш. І не з таких халеп він виплутувався майже цілий. хоча й трохи відлупцьований.. Тому я й думаю що тобув саме він.
Було це на площі біля вокзалу. Джекі звернувся до мене німецькою і виходячи зі свого бідного словникового запасу я зрозумів що він хоче спати. Для наочності він ще склав руки і торкнувся до щоки. Це мене заінтригувало. бо був ще далеко не пізній вечір і мені навіть було цікаво, чого людина так рано втомилася та ще й ділиться своїми переживаннями. Я був не проти попрактикувати німецьку, та й Джекі виглядав цілком вдячним слухачем, але для ясності я перейшов на англійску.
З'ясувалося, що він і справді вже хоче спати, але спати йому ніде і йому би сильно допомогло якби я міг підкинути йому трохи дрібноти, щоб трохи пообжитися на новому місці і розібратися хто тут поганий і кому з них дати тягла.
А от якби кожного із вас запитали на чий бік ви би стали в сутицчі добра і зла, то невже би ви не в ибрали добро, навіть якщо на роздуми у вас кілька секунд? А якщо на чолі стане сам Джекі. то я зовсім не заздрю Барбарі Стрейзанд та її регіональним представникам, яка, якщо вірити саус парку неодмінно очлить сили зла.
Звичайно ж підкинув, не часто ж випадає нагода долучитися до доброї справи.
Tags: мої історії
|
|
08:08 pm
[Link] |
Weekly report
Все було б добре якби не постійний дощ з вітром, який почався щойно я сюди приїхав. Я все розумію, але все ж трошки ображаюся і приймаю це на свій рахунок, так ніби мені тут не дуже раді.
Втім з дощем теж по-своєму непогано. Принймні це пояснює чому я так і не втсиг за вже 5 днів перебування тут хоч трохи роззирнутися і побачити щось крім аеропортів, вокзалів і щоденної дороги з передмістя індустріального, де працюю, до передмістя спальних районів, де живу, абосолютно ідентичних в нічних сутінках до своїх київських побратимів.
Але вдень все інакше звичайно. З ранку їдучи автобусом повз житлові багатоповерхівки я все ніяк не можу надивуватися ставням на їхніх вікнах. Ви будете сміятися, але є в цих ставнях щость таке... ну знаєте, те що примушує навіть сусдів з Німеччини чи Франції вважати Швейцарію, якоюсь "старою доборою Європою", де навіть чорну роботу досі роблять цілком білі люди з місцевими паспортами.
Оці от ставні і ще таблеточки з в червно-білій упаковці від радіації, які видають кожнії людині, яка реєструється в органах місцевої влади і стали для мене мабуть голвним символами Швейцарії, посунувши п'ятнисту корову на альпійському лужку, розкладні ножички, сири і шоколади, хоча останні також наявні в цілком достатній кількості, сбето на кожному кроці і дуже смачні .
Ну але врешті вже вечір і поереду вихідні і вже мабуть досить сидіти на роботі, тим більше протягом останньої години я безнадйно завис. Колеги запросили їсти фондю і я так розумію що це абсолютно обовязкове тайнство долучення. А це в свою чергу озанчає що і вибору теж не існує.
Такі справи у мене. А у вас як все складається?
Tags: подорожі
|
|
06:32 pm
[Link] |
Питання
Друзі,
хто мав широкий чи навіть не дуже досвід європейського автостопу. Поділіться будь-ласка враженнями і особливостями. Наприклад лінками на звіти чи щось таке.
В продовження теми. Середня швидкість пересування україно 40-50 км.год. А в континентальній Європі?
Так-так, Шурік . Це я до тебе в гості збірався. Погуляємо, пивка поп'ємо, плани по Альпах обговоримо.
Tags: самі ми нє мєсниє
|
|
01:11 pm
[Link] |
Воно наближається
Вчора в мене було цілих 2 підстави усвідомити який я старий.
Перша - до мене підійшов студент, який у нас працює, і спитав чи не погоджуся я в нього бути керівником дипломної практики чи чогось такого.
Друга - іншому студентові я сказав, що в часи моєї юності всі в школі слухали Monovar і він запитав мене, а що це таке?
UPD
Але молоджуся. От хаєр собі на голові виголив.
Tags: мої історії
|
|
07:30 pm
[Link] |
Про нерухомість
Останнім часом знову ступив на слизький і стрьомний шлях пошуку орендного житла.
Квартири я в своєму житті знімав тричі і, зізнаюся, за всі ці роки накопичилося. Всіх цих ріелторів і орендодавців я почав розглядати виключно як деструктивну силу і носія злої волі на тлі вцілому прогресивного суспільства (за виключенням міліціонерів, чиновників, водїїв маршруток і інших їм подібних) і відчував до них сильний свіжий, щирий і нічим не затьмарений класовий антагонізм, не відкидаючи в принципі цілком людську природу окремих представників. Але цього разу, зважаючи на позитивні звістки з фрнотів, я підходив до справи навіть з деяким ентузіазмом, очікуючи на неабияку сатисфакцію, якої годі було б і очікувати ще якихось пів року тому.
( квартирне питання )
Tags: міркування
|
03:09 pm
[Link] |
Ще один шанс
Ну що друзі, хто хоче в Крим на Форос на вихідні 21-22?
Tags: пропозиція
|
|
04:12 pm
[Link] |
Джон Кракауер "В розрідженому повітрі"
Дійши руки до книжки Джона Кракауера "В розрідженому повітрі", подарованої мені на День народження, ще пару років тому. Книга присвячена трагедії, що відбувалася на схилах Евересту кілька травневих днів 1996 року.
Вцілому в альпінізмі траплялися значно масштабніші трагедії (як наприклад обвал сєрака від якого загинув цілий базовий табір під піком Леніна), або ситуції які відрізняються якимсь настільки концентрованим драматизмом, настільки оголеною людяністю як такою, що більшість людей навіть боятися про це пистаи взагалі. Як наприклад загибель жіночої команди на тому ж піку Леніна, коли я , людина зовсім не сентиментальна, а навіть часто цинічна, ледве ледве стримував сльози, читаючи розшифровки їх радіопереговорів з базовим табором і не певен що став би читати їх в друге.
Взагалі-то, альпінізм вважається небезпечним видом спорту і трагедії (смерті і жорстокі каліцтва) в ньому не рідкість, з одного боку, хоча й не закономірність як в бейс джампінгу з іншого, що виливається іноді в якусь журналістську ейфорію (а журнлаісти як відомом люблять історії де хтось гине), особливо неприємну, якщо пише людина, яка категорично не розуміється в матеріалі. Тобто є в альпінізмі якась кількість еталонних нещасних випадків, які з якихось причин викликали найбільший резонанс. Дану книжку написав досвідчений альпініст, який досяг багато в альпінізмі технічному і вперше мав шанси спробувати себе на висоті.
( Read more... )
Tags: враження
|
|
11:51 am
[Link] |
Газ
А скажіть но мені друзі таке.
Де зараз в Києві можна заправити газові балони?
Бо там де раніше можна було заправити вже цього не роблять, а в мене накопичилась вже така кількість балонів, що якщо їх заправити, то мені вистачить на кілька років.
Tags: самі ми нє мєсниє
|
|
01:33 pm
[Link] | Декорації до сцени приблизно такі - перон станції Джанкой, відомої власне як станція по дорозі до сімферополя. Більше нічого про Джанкой мені не відомо, але судячи з кількості торговців на пероні, можна зробити висновок що містечко це невелике і дпересивне, на зразок Ясинуватої, П'ятихаток чи Конотопа. Влітку там торгують динями і фруктами, взимку асортимент більш традиціний - пиво_вода_сигарети. Із місцевої екзотики страшні і змучені рибні трупи, зовсім не схожі на копчені і штучна червона ікра місцевого виробництва яку намагаються напарити як справжню.
Торгують переважно жінки, схожі на тих яким треба утримувати всю родину включно з чоловіком алкоголіком і двома дітьми шкільного віку. Я ніколи не приховував свого захоплення таким національним типажем, хоча й очевидно що вони вирали десь не той шлях. І тут з'являється він.
Далеко не молодий чи то дядько чи то дід, хоча мабуть найточніше пенсіонер. Обличча суворе одяг відверто агросексуальний: чоботи, капелюх з високим , ну штукою такою між козирком і верхом, як був у мого діда, болотного кольору брезентова штормовка, як у матьорого дачника. При собі він має мішок і голосно пропонує вім купити горілки і пива. Горілку не беруть, а попит на пиво задовольнили більш енергійні жіночки, які вже пройшли першим ешелоном.
Чи то оцінивши нашу мальеньку групку як підходящу адуиторію для повчання, чи просто так співпало, дядько кричить на нас.
- Ну што, уже савсєм мужикі пєрєпєлись! Уже водку нікто нє пьйот.
Це не питання, це просто сумна констатацйія факту. Очевидно що йому справді сумно не через низький попит, а за мужиків, які вже зовсім не ті. І потім далі
- Водку будєтє?
- А трави у вас немає? - Відповідаємо питанням на питання.
Дід дивиться на нас спепеляюче. Видно що в нього все кипить в середині. Очевидно що він отримав підступний удар. Ось воно молоде покоління, ось здавалося би ті, на кого можна буде спокійно покластися в старості. Зрадники і тряпки.
- Трава? Вам размножаться нада. Наши дєди і прадєди іспакон вєков, пілі водку і размнажались! Вот как жить нужно. І здарови билі і щасліви.
Дід віддалявся викрикуючи незрозумілі репліки про мужиків і традиції. Страйкболіст в німецькій формі незлобиво лайнувся і поліз у вагон. А слідом і ми.
Згадався Лесь: а дід Макар міг вставити собі макогона в сраку і біг три кілометри, а їв тільки сало і цибулю. Але все ж зацініть широту погляду на епоху. Хоча смішна річ полягає мабуть в тому, що будь який традиціоналістський рух, вся оця шароварщина вона в принципі і зводиться до прембули "діди і прадіди", і прихованої суті "бухати і злягатися " на рушниках там, в косоворотках чи на житі в снопах. От власне тому я й написав цього діда, щось в ньому мені видалося значно більше ніж на перший погляд, таке архетипне, якась така сірячна правда чи що.
|
|
12:16 pm
[Link] |
Зимовий відпочинок в горах
Їздили в Крим. Як і очікувалося було круто і весело.І як завжди з нелегким камбеком в київську мряку і туман. Є навіть трохи фоток.
( Read more... )
Висновок з усього цього такий. Не дивлячись на той власне невеликий час, що залишаєтсья тобі від дороги і не дивлячись на те, що задоволення це вцілому небезкоштовне. Якщо ви маєтет компанію (але навіть якщо не маєте) і не є мільйонером, який може злітати на вікенд на мальорку, то це єдиний спосіб вирвати і собі шматочок сонця, тепла, свіжого повітря і розкіш надівати поменше речей серед зими, яка вам доступна. І ця можливість однозначно варто всих тих речей, від яких доведеться відмовитися заради подорожі.
ПС
Не пропустіть свій наступний шанс.))
Tags: подорожі
|
[<< Previous 20 entries] |
